Загрузка ...Сумські уболівальники з клубу «Фенікс» гідно підтримували національну збірну України в Румунії
ЄВРО — 2020 відбувся. Попри всі побоювання їх організаторів. З роком запізнення і з небувалими протиепідемічними застереженнями. Потрапили на це свято і сумські уболівальники – відчайдухи зі спортивного клубу інвалідів «Фенікс». Нас не злякали ні карантин, ні важкі кілометри доріг. Це була наша чергова мрія і вона здійснилася з допомогою добрих людей. Ми побували на двох матчах збірної України у Бухаресті – з північномакедонцями і австріяками. А загалом це був третій поспіль ЄВРО для феніксівських уболівальників. І ми вже, без перебільшення, стали невід’ємною частиною історії усього українського футболу.
Роковий дощ
Те що нашій збірній буде надзвичайно важко на цьому ЄВРО, я вже відчував перед його початком. А точніше перед вильотом команди з Харкова до Бухареста. Тоді через зливу рейс відклали на пізніше. І саме ці нефартові дощі переслідував нашу команду починаючи з 2012 р. Спочатку в Донецьку на «Донбас арені» на тривалий час злива з блискавками зупинила матч Україна — Франція. В результаті чого ми програти і покинули своє «домашнє» ЄВРО. Потім була Франція, Ліон і матч Україна — Північна Ірландія , під час якого рефері знову зупинив матч на час негоди. В результаті ми знову програли і знову не вийшли з групи . А потім був Бухарест і дощ, що почав накрапувати перед поєдинком Україна — Австрія. І ми знову майже «пролетіли». Врятував фантастичний збіг обставин.
Цей чемпіонат був найбільш «валідольним» і складним для уболівальників. Через карантинні обмеження, які випали через пандемію коронавірусу, Європа зачинилась і щоб туди потрапити, уболівальникам довелось докладати максимум зусиль. Ситуацію нагнітала як сама УЄФА, так І Українська асоціація футболу, яка нічого путнього не зробила, аби хоч якось посприяти фанам добратися до місць проведення матчів. Головне питання, яке всіх турбувало: які документи потрібні для в’їзду в Європу і скільки там можна безперешкодно перебувати.
З Нідерландами, де грала перший матч українська збірна, все було набагато складніше, — туди місцева влада пускала лише громадян ЄС. Але знаходились і такі, хто «вирішував» і це питання. Румунія дозволяла в’їзд на свою територію максимум на три доби лише за наявності негативного плр — тесту (таких була переважна більшість), або довідки про наявність антитіл, або паспорта про вакцинацію. Тому тим, хто мав квитки на обидва матчів українців у Бухаресті, треба було або повертатись знову в Україну, робити ще один тест і їхати знову у Румунію. Або ж шукати лікарні у Бухаресті і робити там тести повторні.
До того ж, квитки уболівальникам почали надходити занадто пізно (за три — чотири тижні до початку ЄВРО) , тому спланувати поїздку, особливо тим, хто працює, було доволі складно. Це теж додавало проблем і нервів.
На щастя, в реальності видалось все набагато простіше. За великим рахунком тестами (вони були найбільш проблемними для мандрівників) на кордонах ніхто не цікавився. Навіть безпосередньо в Бухаресті в акредитованих медичних центах. Саме в них мали перевіряти у всіх власників квитків ці самі тести і видавати паперові браслети на руку, — своєрідні перепустки на стадіон. У цих самих центрах (їх по всьому Бухаресту було близько двох десятків і вони були більш схожі на овочеві лавки, ніж на медичні установи) ніхто прискіпливістю не відрізнявся, а деяким уболівальникам навіть вдавалося отримати браслети за простроченими тестами. Тим, у кого були українські сертифікати про вакцинацію , видані нашими сімейними лікарями, було ще легше. Як не дивно , вони всюди сприймались і давали всюди «зелене світло».
Багато було побоювань з приводу можливих перевірок квитків на предмет законності їх власників. Адже багато хто відмовився від поїздки і продавав свої квитки по номіналу вже безпосередньо перед ЄВРО , пересилаючи їх електронною поштою (у переважної більшості були електронні квитки, які УЄФА розсилала за допомогою мобільного додаткку). Але ніхто, ні в медцентрах, ні на підходах до стадіону, не перевіряв паспорти і не звіряв прізвища на квитках.
Напередодні кожного ЄВРО УЄФА традиційно розповсюджує страшилки про неможливість перепродажу квитків і перевірку документів, але жодного разу (принаймні за всі три останні чемпіонати, на яких я бував), ніхто нічого не перевіряв. І цього разу за квитками міг зайти будь хто.
Проблемний Бухарест
Залишатися ж більш ніж три доби у Румунії було небажано, а тому ті, хто після першого матчу з Північною Македонією вирішив не повертатися додому, на три вільні дні вирушили до Чорного моря в Болгарію , до відомих курортів Варни, Сонячного берега, Золотих пісків… Від Бухареста до них всього трохи більше трьохсот кілометрів , та і епідвимоги у Болгарії були значно лояльнішими. Дехто відразу летів чи їхав до Болгарії, а звідти вже їздив до Бухаресту на матчі. Так було навіть економніше і простіше, особливо для власників авто. Ті, хто без авто, могли скористатися трансфером від готелю, в якому відпочивали, безпосередньо до стадіону в Бухаресті. Ціни коливалися від 300 євро за мікроавтобус до 450 за авто в обидві сторони.
Столиця Румунії нічим не особливо не вразила. Свята, як такого, особливо не відчувалося. Це виразно було помітно на фоні України у 2012 р. та Франції у 2016 р. Обмаль вуличної реклами, святково прикрашених будівель, транспорту, розважальних локацій тощо. Волонтерів на вулицях міста теж було небагато, що, звісно, спричиняло певні труднощі приїжджим туристам.
Головний стадіон Бухареста — «Національ Арена» — був побудований у 2011 р., на місці старого стадіону. 9 травня 2012 р. на ньому відбувся фінал Ліги Європи УЄФА , який став першим фіналом європейського клубного турніру, які пройшли в Румунії. За рейтингом стадіонів УЄФА «Національ Арена» відноситься до арен четвертої, вищої категорії. Він розташований в парковій зоні, подалі від автодоріг з їх нескінченими «пробками», має доволі високу прохідність, що унеможливлює тисняву. До речі, місця для уболівальників на інвалідних візках розташовані в досить зручній частині стадіону і, на відміну від того ж «Олімпійського» у Києві, дозволяють без обмежень споглядати на футбольне дійство. Хоча самих фанів з інвалідністю в Румунії було зовсім небагато, на відміну від чемпіонату у Франції. Коронавірус все ж багатьох налякав.
Карантин на заваді
УЄФА заявила, що відмовиться в подальшому від ідеї проведення чемпіонату відразу в кількох чи багатьох країнах. Нинішнє ЄВРО у 11 країнах спровокувало безліч проблем, а на фоні епідемії, воно взагалі було під загрозою проведення. Рівень захворюваності у кожної країни різний, відповідно — різні протиепідемічні вимоги запроваджували уряди країн, які пересічним фанам не так легко було відслідковувати. Та й подекуди державні інституції зокрема, українські посольства, подавали абсолютно протилежну інформацію, що спровокувало ще більше плутанини для уболівальників.
Організатори європейського чемпіонату до останніх тижнів не могли визначитися на скільки відсотків можна заповнювати арену в тому чи іншому місті, а тому не знали скільком уболівальникам треба відмовити у квитках і повернути кошти. Деякі керівники країн взагалі закликали не їхати своїм фанатам до інших країн аби не заражати себе на небезпеку і не інфікувати по приїзду інших. І це побоювання виявилося небезпідставним, — Міністерство охорони здоров’я Фінляндії нині вкрай стурбоване сплеском захворюваності серед уболівальників, які повернулися з Росії, у якій епідемія зараз б’є всі показники.
Але всі ці застереження більшість уболівальників не лякали, не боялися заражень і так звані віп – уболівальники, яких було достатньо особливо на другому матчі проти австрійців. На трибунах можна було помітити і шоу — менів, і бізнесменів, і народних депутатів. Серед останніх на «Національ Арені» були помічені і депутати Верховної ради від Сумщини від «Слуг народу». Вони запевняли, що приїхали сюди зовсім не безкоштовно, а купили тур на один матч української команди за 600 доларів.
Стосовно цін, то в Україні теж намагалися заробити на шанувальниках футболу різними шляхами. Зокрема, безпосередньо перед початком ЄВРО проїзд рейсовими автобусами з Одеси і Чернівців до Бухаресту подорожчав у кілька разів, а авіакомпанія Коломойського «Роза вітрів» запустила рейс на один матч з ціною в 300 євро (!!!) на одного чоловіка в обидва боки. Для порівняння за 230 євро можна було купити путівку на тижневий відпочинок в чотиризірковий отель на березі Чорного моря у Болгарії ( з авіаперельотом і «all inclusive») і звідти спокійно замовити за доступною ціною авто до Бухаресту на матчі збірної.
Але уболівальники – це особливі люди, які згодні долати тисячі кілометрів і десятки перешкод аби на повну зануритися в неймовірне свято драйву. І багато хто був готовий брати кредити, залазити в борги задля того аби потрапити на ЄВРО і поуболівати безпосередньо на стадіоні за свою збірну і за свою країну. А тому багато хто брав безплатно попутників у свою машину, багато хто надавав безкоштовно житло, багато хто просто дарував іншим свої квитки… Бо в такий період футбол, справді, об’єднує. Об’єднує і надихає. І пережиті емоції залишаються на роки.
Панорама