Процедура розірвання трудового договору з особою, яка має інвалідність

2016-03-23

public_access_informationУправління Держпраці в Миколаївській області надало роз’яснення щодо особливостей розірвання трудового договору з людиною, яка має інвалідність.

Невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі — це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, якщо така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров’я.

Виявлена невідповідність займаній посаді за станом здоров’я полягає в тому, що:

На етапі медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється лише наявність або відсутність тимчасової непрацездатності в працівника й надається висновок щодо його тимчасового переведення на іншу (легшу) роботу.

Підґрунтям для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП є або фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладені на нього трудові обов’язки, або стійке порушення функцій організму, визнання працівника інвалідом та наявність протипоказань щодо продовження ним трудової діяльності, підтверджені довідкою медико-соціальної експертної комісії.

Інші медичні документи, що свідчать про неможливість виконувати роботу за станом здоров’я, без установлення групи інвалідності, зумовленої стійким порушенням функцій організму, не можуть бути підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 Кзкп

Отже, висновок лікарсько-консультативної комісії чи лікаря про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу не є документом, на підставі якого можна звільняти працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі чи займаній посаді за станом здоров’я.

За наявності такого медичного висновку в роботодавця виникає обов’язок перевести працівника (за його згодою) на легшу роботу (ст. 170 КЗпП). Лишати таку особу працювати в попередніх умовах праці не можна у зв’язку з тим, що це може погіршити стан її здоров’я.

Відповідно до медичного висновку, продовження роботи (у наявних умовах праці) протипоказане працівникові за станом здоров’я та створює загрозу для його життя і здоров’я (при цьому не має значення, справляється працівник із роботою чи ні).

Звільнення допускається лише в разі якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу, не протипоказану за станом здоров’я.

Оскільки звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП належить до випадків розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи вповноваженого ним органу, воно допускається лише за наявності попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.